Не мала жодної звістки: історія матері з Житомирщини, яка дочекалася сина з полону після трирічної невідомості

Під час обміну 5 лютого з російського полону звільнили 33-річного військового Олександра Амарія з села Михайлівка Любарської громади. У полоні Олександра тримали 3 роки.

Мама звільненого воїна Валентина Березюк розповіла, що за цей час родина не мала від сина жодної звістки — інформацію про нього отримували від його побратимів, яких звільнили з полону раніше, пише Суспільне.

Сповіщення про повернення з полону

Зі слів Валентини Березюк, про повернення сина додому вона не знала до останнього дня. Дізналася вже в день обміну 5 лютого.

“Сьогодні мені прийшло смс від Координаційного штабу на телефон з текстом: “Вітаємо, ваш син вдома, його звільнили з полону”. Коли сина привезли на українську землю, він зателефонував — говорили з ним буквально пару хвилин, домовилися зідзвонитися, коли буде можливість. Дуже чекаємо, коли нам дозволять побачитися з ним”, — говорить мама звільненого з полону воїна.

Не вагаючись, став на захист України

У Валентини Березюк четверо дітей, усі четверо — сини. Олександр — найстарший. Зі слів матері, старший син завжди був цілеспрямованим, працьовитим, відповідальним і дисциплінованим. Любив грати у футбол і волейбол та проводити час у лісі. За фах собі обрав лісничу справу, закінчивши Поліський національний університет, після чого пішов працювати — спочатку на завод, потім на будівництво. У військо чоловіка призвали в березні 2022 року. Валентина говорить, що через стан здоров’я син не служив в армії, втім, коли отримав повістку, не вагаючись, став на захист України.

“Призвався у 93 бригаду, був на навчаннях. Про подальше своє перебування у війську та на фронті майже не розповідав. Воно й зрозуміло, адже багато про це їм і не можна говорити. Телефонував, але рідко. 23 грудня 2022 року син пішов на виконання бойового завдання і не повернувся. За 2 дні потому нас офіційно повідомили, що Сашко зник безвісти поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині”, — розповіла Валентина.

Полон

У середині січня 2023 року стало відомо, що Олександр потрапив у полон.

“Росіяни тоді виклали відео в інтернет, на якому був мій син. Мені скинули це відео, і так я дізналася, що син у полоні. Наприкінці 2023 року повернули з полону одного з хлопців, який розповів, що був з Сашком в одній колонії і бачив його. У 2024 році з полону повернули ще кількох хлопців, які розповіли, що Сашко в колонії №38 у місті Сіверськодонецьк на Луганщині. А в 2025 році мені прийшло з військової частини офіційне підтвердження, що син дійсно там у полоні. За весь цей час ми не мали зв’язку з Сашком — ні листів, ні дзвінків”, — сказала Валентина.

Чому треба долучатися до акцій на підтримку військовополонених і зниклих безвісти

Валентина Березюк говорить, що поки син був у полоні, сама вона постійно брала участь в акціях на підтримку військовополонених і безвісти зниклих. За її словами, дуже важливо, щоб люди долучалися до таких акцій.

“Це дуже важливо і дуже потрібно. Скільки проводилися такі акції і в Чуднівській громаді, і в Любарській — я постійно була. Замало просто подати документи на розшук і чекати відповіді. Потрібно показувати, що ми чекаємо наших військових додому, потрібно нагадувати про них, говорити за них. Не знаю, чи там десь далеко вони знають або ж відчувають, але ми маємо показувати, що тут в Україні вдома про них ніхто не забув”, — зазначила Валентина Березюк.