Від підприємця до заступника командира батальйону: історія Олексія Васильчука з Олевської громади

Уродженець Олевської громади на Житомирщині Олексій Васильчук 24 лютого 2022 року став на захист України. Маючи педагогічну освіту та власну справу, він добровільно взяв до рук зброю. За чотири роки війни пройшов шлях від командира взводу роти територіальної оборони до заступника командира батальйону в підрозділах Збройних сил України. Нині обіймає керівну посаду, виконуючи завдання з управління підрозділами та організації бойових дій.

Про свій бойовий шлях та військові звитяги, про те, як люди проявляють себе на війні, напередодні Дня українського добровольця майор Олексій Васильчук розповів кореспонденту Суспільного.

Бойовий шлях

Олексій Васильчук розповів, що у мирний час здобув педагогічну освіту — закінчив Ніжинський державний університет за спеціальністю “географія”. Перед повномасштабним вторгненням займався власною справою. Коли почалося вторгнення, у перший же день прийшов добровольцем до Олевського ТЦК та СП. Тоді його призначили командиром взводу у місцевій роті охорони, де він прослужив рік.

“У перші дні, коли панував певний хаос, ми зводили блокпости та будували лінію оборони навколо міста Олевськ, проводили тренування. Коли перші групи хлопців із роти почали переводити до бойових підрозділів, я теж хотів піти з ними, але мене не відпустили — тут було багато роботи”, — розповів Олексій.

Потім, зі слів військового, прийшов наказ про переведення його до піхотного батальйону, де він став командиром взводу, а згодом — командиром роти.

“Рота була у низькому бойовому та моральному стані. За досить короткий час вдалося реорганізувати її роботу та зробити одним із найкращих підрозділів у 143-й окремій піхотній бригаді. Через рік мене призначили заступником командира батальйону”, — розповів Олексій Васильчук.

За словами військового, із 27 грудня 2023 року до вересня 2024 року він перебував на Донеччині, де виконував бойові завдання поблизу Бахмута — у районах Часового Яру, Торецька, Нью-Йорка, Григорівки, Богданівки, Калинівки та Оріхово-Василівки.

Олексій Васильчук під час боїв у місті Часів Яр. Бахмутський район, Донеччина, лютий 2024 року. Фото надав Олексій Васильчук

Потім, зі слів Олексія, він виконував бойові завдання на інших напрямках — Харківському, Херсонському. Зараз він знаходиться на Запорізькому напрямку. З вересня 2025 року військовий служить у складі 153-ї окремої механізованої бригади.

“Завжди поряд із бійцями”

Олексій Васильчук сказав, що на війні люди проявляють себе найкраще — і водночас найправдивіше. З його слів, якщо в цивільному житті ще можна когось обдурити, то тут так не вийде — тут кожен такий, яким є насправді. “Дуже часто трапляються ситуації, коли потрібно проявляти сміливість і кмітливість, і не кожна людина це може зробити. Мені пощастило з колективом — і з офіцерами, і з рядовим складом. Ми працювали як один злагоджений механізм. Жодного разу ніхто не відмовився виконувати поставлену задачу”, — сказав офіцер.

Олексій Васильчук згадує один із епізодів на Донеччині наприкінці 2023 року.

“31 грудня 2023 року в радіоефірі я отримав інформацію про штурм біля населеного пункту Нью-Йорк. Через це серед військовослужбовців почалися панічні настрої. Я сам зайшов на позицію і як командир піхотної роти зупинив паніку та організував подальшу оборону позиції”, — розповів військовий.

Олексій Васильчук під час оборони селища Нью-Йорк. Бахмутський район, Донеччина, січень 2024 року. Фото надав Олексій Васильчук

За словами Олексія Васильчука, під час служби було багато складних моментів, але допомагає гумор та підтримка побратимів.

“Була ситуація, коли ми зайшли на позицію, і біля голови пролетіла куля снайпера — ще б кілька міліметрів, і все могло закінчитися інакше. Ми одразу попадали, а потім навіть трохи посміялися. Страшно, звісно, було, але гумор на війні дуже допомагає. Якщо себе постійно накручувати на погані думки, то зазвичай погане і трапляється”, — говорить захисник.

Особистий приклад

Олексій Васильчук сказав, що командир повинен вимагати від підлеглих лише те, що готовий зробити сам.

“У мене завжди була позиція — ставитися до людей так, як до себе. І краще втратити 20 метрів землі, ніж 20 хлопців, а потім втратити 20 кілометрів, бо вже немає ким оборонятися. Командир може вимагати від підлеглих тоді, коли сам подає приклад. У нашому підрозділі всі командири завжди показували, як потрібно діяти. Тому у жодного солдата не було питання: “Чому ти мене посилаєш, а сам не йдеш?”. Бо я завжди був разом із ними”, — сказав майор.

Олексій Васильчук з побратимами на Харківському напрямку, грудень 2023 року. Фото надав Олексій Васильчук

Відзнаки за службу

За мужнє та самовіддане служіння Україні Олексій Васильчук нагороджений низкою відзнак. Серед них — орден Богдана Хмельницького III та ІІ ступенів, орден “Святого Симеона Богоприємця” ІІ і І ступеня, хрест “Іду на Ви”, медаль “Ветеран війни”, відзнаки Міністерства оборони “Золотий Тризуб” та “Хрест Сухопутних військ”, а також інші нагороди.

Нагороди та відзнаки Олексія Васильчука. Осінь 2024 року. Фото надав Олексій Васильчук

Особливо важливою для військового є відзнака Головнокомандувача ЗСУ “За збережене життя”, сказав Олексій Васильчук. Нею офіцера нагородили за порятунок 30 побратимів на передовій.

Відзнака Олексія Васильчука “За збережене життя”, літо 2025 року. Фото надав Олексій Васильчук

Зокрема, як розповів військовий, у лютому 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу Часового Яру він евакуював важкопораненого військового, пронісши його на собі понад 800 метрів. У травні того ж року біля Григорівки разом із командиром роти Миколою Мурашком він відкопав з-під завалу укриття шістьох поранених військовослужбовців і організував їхню евакуацію.

У вересні 2025 року на Херсонщині під час атаки FPV-дронів, як пригадав майор Васильчук, він під обстрілами противника разом з побратимами евакуював тяжкопораненого командира роти, пронісши його понад 300 метрів до бронетранспортера, особисто надав першу медичну допомогу та організував подальшу евакуацію і надання медичної допомоги.

Шлях до перемоги

Олексій Васильчук розповів Суспільному, що попри чотири роки війни, чисельне переважання противника він вірить у перемогу України. І для цього потрібна єдність та віра.

“Треба відкласти політику і бути разом. Також потрібно подолати корупцію, бо, на жаль, є ті, хто заробляє на війні. І, звісно, потрібна віра. Коли я заходив на позицію, був упевнений, що Бог мене збереже, хоча не раз потрапляв під авіаційні удари, КАБи і артобстріли. Важливі також позитивний настрій і постійне вдосконалення військових навичок. Ворог тисне, його потрібно зупинити. Якщо ми його жорстко зупинимо, тоді будуть переговори, про які всі говорять. Поки ворог нас продавлює — він не зупиниться”, — сказав військовий Олексій Васильчук.

Олексій Васильчук на Сумському напрямку. Осінь 2023 року. Фото надав Олексій Васильчук