Борщ у термосі, ящики з хлібом і сотні порцій щодня: історія волонтерської команди з Олевська

Із другого дня повномасштабного вторгнення жителька Олевська Олена Ковальчук разом із командою волонтерів громади почала організовувати гаряче харчування для військових, які заходили на північ Житомирщини. Спочатку готували на домашній кухні, згодом забезпечували триразове харчування для сотень захисників, допомагали з одягом, ліками, побутом і технікою. Волонтерська робота триває й досі — нині основний фокус на підтримці військових на фронті.

Про початок волонтерства, труднощі та виклики цієї діяльності Олена Ковальчук розповіла кореспонденту Суспільного.

На другий день повномасштабного вторгнення жінка виїхала в місто, щоб побачити, яка ситуація й кому можна допомогти. Першими були хлопці з територіальної оборони, розповіла Олена Ковальчук.

“Привезла їм каву і запитала, що їм потрібно. Вони сказали — гаряча їжа. Я подзвонила своїй свасі Галині Федорович, і ми разом почали організовувати харчування на блокпостах”, — розповіла волонтерка.

Олена Ковальчук відправляє допомогу військовим. Олевська громада, Житомирщина, 3 жовтня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

Готували на домашній кухні, а інформацію про свою роботу поширювали в інтернеті, щоб долучити людей і збирати продукти. Зі слів жінки, коли в міську раду почали звозити допомогу з усієї громади, волонтерки звернулися туди по підтримку.

“Нам дозволили у відділі освіти брати все необхідне з бази продуктів. Так ми змогли значно розширити обсяги”, — розповіла жінка.

Учні Олевського ліцею №3 передають захисникам свої малюнки. Олевська громада, Житомирщина, 14 березня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

Паралельно в місті у цьому ж напрямку працювали й інші волонтерські ініціативи: Віра Шапорда та Людмила Черниш у своїх закладах харчуваннях, Людмила Ковальчук у церкві “Спасіння”, Ніна Мороз разом з командою організувала вдома цех з ліплення вареників і налисників. Через залученість значної кількості людей виникала неузгодженість у харчуванні захисників, тож за ініціативи міського голови Сергія Лисицького всіх координували й розподілили напрямки роботи, розповіла жінка.

Волонтерська група Олени Ковальчук та Галини Федорович взяла на себе забезпечення 14 бригади ЗСУ, яка зайшла в громаду.

“Перший раз ми приїхали з борщем у термосі. Зима, холод, автобуси з військовими все під’їжджають і під’їжджають. У нас — одноразові стакани й ящики з хлібом. Так ми почали”, — розповіла Олена Ковальчук.

За словами жінки, згодом волонтери вже забезпечували триразове харчування близько 300 військових. Працювали без вихідних: вставали о п’ятій ранку й лягали опівночі, складали меню на кілька днів залежно від наявних продуктів. У коментарі кореспонденту Суспільного жінка розповіла, що готувати та розвозити страви допомагали близькі родичі, сусіди та знайомі.

Скринька з донатами. Олевська громада, Житомирщина, 2025 рік. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

Зі слів жінки, окрім їжі, військові потребували одягу, взуття, посуду та ліків.

“У хлопців не було нічого — ні ложки, ні вилки, ні теплого взуття. Ми заходили в магазини, пояснювали, що це для військових, і нам давали все. Жодного разу не відмовили”, — розповіла волонтерка.

Олена Ковальчук розповіла, що окремим викликом стали побутові умови. Жінка побачила, як військові сплять просто на бетоні в одному з гаражів лісгоспу. Тоді до допомоги долучився її син Назар, який разом із товаришами організовував блокпости у місті.

“Вони їздили по пилорамах, де робочі робили щити, піддони, привозили картон і пінопласт, щоб хлопці мали на чому спати”, — розповіла волонтерка.

Згодом стало зрозуміло, що домашня кухня не справляється з такими обсягами, розказала жінка. У коментарі кореспонденту Суспільного Олена Ковальчук розповіла, що після звернення до міського голови до приготування їжі підключили кухні дитячих садків Олевської громади.

Допомога військовим від волонтерів. Олевська громада, Житомирщина, 5 грудня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

Після відходу 14 бригади на схід у березні 2022 року волонтери продовжили роботу з іншими підрозділами — зокрема з 115 бригадою територіальної оборони зі Звягеля. Зі слів жінки, допомога тривала до кінця травня, поки військові не перейшли на власне харчування. Після чого волонтери почали доставляти гуманітарну допомогу на деокуповані території Миколаївської, Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

“Збирали у нашій громаді овочі, консервацію, одяг. По дві–три фури вивозили. Допомагали старости, школи, міська рада. Усі працювали згуртовано, в олевських волонтерів дуже сильний зв’язок між собою”, — розповіла жінка.

В середині 2023 року Галина Федорович організувала власну команду “Справжні олевчаночки” із плетіння маскувальних сіток, а Олена Ковальчук основний фокус волонтерської діяльності змістила на виконання замовлень військових.

“До мене почали звертатися хлопці з нашої громади, просили про допомогу. Та у нас немає розуміння “свої” — допомагали і допомагаємо усім, хто звертається. Для цього використовую благодійні кошти. У 2023-2024 роках йшли масові збори донатів. У 2025 році збір продовжився, але суми вже зменшилися. Та все одно багато людей допомагає, дякую їм за довіру”, — розповіла волонтерка.

Допомога військовим від волонтерів. Олевська громада, Житомирщина, 15 грудня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

За 2024 рік Олена Ковальчук спільно з іншими волонтерами громади виконала близько 300 запитів від військових, за 2025-й — 540. Йдеться про понад 10 автомобілів, а ще – Starlink, тепловізори, аптечки, медикаменти, маскувальні сітки та різне військове спорядження. Відправила понад дві тисячі медичних нош, плащів і пончо, які пошили волонтерки із місцевого підприємства “Імпульс”. Через великий попит на маскувальні сітки, зайнялась організацією їх плетіння, нині в селах Варварівка та Тепениця працює дві команди. За 2025 рік на фронт для захисників як з громади, так і з інших регіонів України відправили понад 20 тисяч квадратних метрів сіток, розповіла жінка.

У коментарі кореспонденту Суспільного Олена Ковальчук розповіла, що до кожної посилки волонтери намагаються додавати домашню їжу — голубці, м’ясні каші, сало, пироги, печиво, медові пряники та інші смаколики. Окреме місце займають дитячі малюнки.

“Один бойовий медик просив: передавайте нам малюнки. Коли хлопці в окопах, без води, вони відкривають малюнок, дивляться на нього — і це дуже їх підтримує”, — розповіла волонтерка.

Зі слів жінки, зв’язок у неї із військовими постійний, від них отримує фото, відео та дзвінки, іноді вночі.

“Буває, дзвонять і плачуть. Кажуть, що страшно. Ти мусиш вислухати. Не можу не взяти трубку”, — розповіла жінка.

Олена Ковальчук з військовим Віталієм Дрогальчуком, який пробув у полоні 2 роки. Олевська громада, Житомирщина, 21 липня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook

Олена Ковальчук офіційно зареєструвалась як волонтер у 2022 році, щороку здає фінансову звітність, розуміє важливість своє роботи. Сили не зупинятись, за словами жінки, дає підтримка родини, військових і бажання, щоб її онук жив у вільній Україні.

“Будемо працювати, скільки вистачить сил, і сподіватися на перемогу. Ти сьогодні розумієш, що не можна вже кинути. Один хлопець-захисник з нашої громади мені сказав: на дембель підемо разом, ми вас не відпустимо”, — розповіла Олена Ковальчук.

Волонтери Олевська. Олевська громада, Житомирщина, 5 грудня 2025 року. Фото зі сторінки Олени Ковальчук у Facebook