У Малині понад сотня людей вийшла на акцію підтримки полонених та зниклих безвісти

Більше 100 жителів Малина 22 лютого зібралася у центрі міста, на Соборній площі, на мирну акцію на підтримку військовополонених та зниклих безвісти. Рідні та знайомі тримали прапори, фотографії й плакати, взяли участь у символічному перформансі, а завершили захід автопробігом центральними вулицями міста. Організаторами виступила місцева громадська організація “Свічадо” та її підрозділ — спілка “Вірні”.

Про це повідомила з місця події Антоніна Глущенко, пише Суспільне.

Акція розпочалася о 9.00 із загальнонаціональної хвилини мовчання на знак пам’яті про загиблих Героїв.

Про перебування в російському полоні розповів присутнім звільнений з неволі у жовтні 2025 року військовослужбовець Костянтин Пилиповський. Він подякував усім за підтримку.

“Усі, хто в полоні, знають, що вдома на них чекають рідні й близькі — я сам переконався в цьому. Дуже всі сумують. Нам забороняли розмовляти українською, тож ми тихо спілкувалися між собою, співали пісні. Ми дуже ризикували, але співали Гімн України. Усі хлопці вірять і чекають на повернення додому. Тому ми маємо підтримувати наших військових усіма можливими способами”, — сказав Костянтин Пилиповський.

Учасники акції підготували перформанс під гаслом “Наша тиша — не згода”. У тиші вони тримали портрети рідних біля порожніх стільців з військовою формою і взуттям та тематичними плакатами.

Після перформансу голова громадської організації “Свічадо” Ірина Оксаніч звернулася до присутніх із словами подяки та підтримки.

“Дякуємо усім, що об’єдналися рік тому. Саме тоді ми провели першу акцію”, — сказала Ірина Оксаніч.

Надія Мурга, дружина зниклого безвісти у листопаді 2024 року Василя Мурги і представниця спілки “Вірні”, розповіла, що утворена рік тому спілка “Вірна” зросла, і людей, які вірно чекають своїх близьких, стало більше. Жінка сказала, що рідні продовжуватимуть говорити про своїх близьких наполегливо, гідно й тихо, бо любов і надія не зникають.

Учасниця акції та автопробігу Тетяна Свиридюк, мати військовослужбовця, зниклого безвісти у листопаді 2025 року Дмитрія Тиршоляна, розповіла, що приїхала разом з чоловіком Сергієм із села Різня. Участь у автопробігу братимуть вперше.

“Мій син пішов добровольцем у 2022 році, одразу, як почалася війна. Він не мав бойового досвіду. Не служив ніде до того. Його відмовляли, навіть не хотіли брати на службу, але 26 лютого його все ж прийняли. Я боялася за нього щохвилини, а він усе одно йшов вперед. Уже 4 місяці про нього немає ніякої звістки. Ми віримо, що він знайдеться. Узяли з собою Раю Сидорчук, у якої зник безвісти чоловік Іван. 17 місяців уже, але вона надіється, так, як і ми всі”, — сказала Тетяна Свиридюк.

Людмила Галажу, дружина загиблого у жовтні 2023 року військовослужбовця Олександра Галажу, розповіла, що на акції приходить постійно, бо її дядько — В’ячеслав Заржецький, зник безвісти у січні 2025 року у Донецькій області.

“Зверталися всюди — і в поліцію, і у військкомат. Я постійно телефоную, з бабусею їздимо, дізнаємося, що й де. Кажуть: поки нічого не знаємо, тож чекаємо”, — сказала жінка.

Разом з нею на акцію прийшла Олена Бенедичук, яка була знайома з В’ячеславом Заржецьким.

Акція завершилася автопробігом центральними вулицями міста. Автомобілі, прикрашені прапорами, сигналили, нагадуючи про зниклих безвісти та полонених військових.