Полон, страх і надія: військовий Віталій Хиля з Малина повернувся додому після 25 місяців неволі

Після 25 місяців російського полону звільнили 38-річного військового з Малина на Житомирщині Віталія Хилю. Він служив у 95 бригаді, потрапив у полон у січні 2024 року на Донеччині й повернувся додому 6 березня 2026 року.

Віталій Хиля розповів, що служив штурмовиком у 95 окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді та воював на Донецькому напрямку. За його словами, 26 січня 2024 року під час виконання бойового завдання він разом із побратимами потрапив у полон, пише Суспільне.

“Був мінометний обстріл нашої позиції. Ми були зашкірені, не було змоги навіть вилізти. І вже були зверху російські солдати. Вони зайшли на нашу позицію”, — пригадав Віталій.

За словами військового, 28 січня 2024 року його разом із побратимами російські військові вивезли до Бєлгородської області.

“Страх, звичайно, був. Страх перед невідомим. Нерозуміння, чи ти виживеш, чи ні. Потім пройшло 14 днів, і нас завезли в слідчий ізолятор в Осколі. СІЗО-2. Там ми перебували приблизно п’ять місяців”, — сказав Віталій Хиля.

Віталій розповів, що пробув у полоні 25 місяців і перед звільненням отримав перший лист від мами.

“На останній локації, де ми перебували, в Удмуртії, ми мали можливість писати листи. Ми писали. 25 лютого 2026 року я отримав перший лист — від батьків, від мами. Це було перед обміном”, — розказав військовий.

Зі слів Віталія Хилі, у полоні їх змушували розмовляти російською мовою, читати російськомовні книжки та вивчати історію росії. Щоб відволіктися і зберегти психологічний стан, полонені розповідали одне одному про своє життя.

“У нас у камері було троє або четверо людей. Постійно спілкувалися. Розповідали про своє життя — від дитинства до дорослого віку. Обговорювали фільми, книжки, хто що читав. Ділилися, чим займалися, зокрема спортом”, — сказав Віталій.

Військовий розповів, що в полоні його лякала невідомість — чи повернеться додому і чи залишиться живим.

“Там немає розуміння, що ти звільнишся, наприклад, через рік. Немає поняття, коли повернешся додому: чи будеш живий, чи ні. Можливо, минуть роки. Були і відчай, і сподівання, що повернуся, обійму рідних і все буде добре”, — розказав Віталій Хиля.

За словами Віталія, коли російські військові сказали готуватися до обміну, він не повірив.

“Нам говорили, що ви їдете на обмін, але це могло означати просто етап — перевезення з одного місця в інше. Довіри не було, що повернешся додому. Потім спецназ сказав, що ви їдете додому, що за п’ять годин будете там. Але це здавалося нереальним. Уже в автозаку ми почули, що їдемо в аеропорт, і тоді з’явилася якась надія”, — сказав військовий.

Віталій Хиля розповів, що, коли літак приземлився в білорусі та пересадки на автобус до Чернігова він зрозумів, що повертається додому. Увечері 6 березня 2026 року він зателефонував мамі.

“Мамо, не плач, усе буде добре, я вже вдома. Вона тоді, здається, була на роботі”, — пригадав Віталій.

Зі слів військового, нині він поступово повертається до звичного життя.

“Поки що хочу максимально відновитися. Це непросто за короткий час повернутися до стану, який був до полону“, — сказав Віталій Хиля.