Історія ліквідатора з Малинщини: як працювали в зоні ЧАЕС з усім лише респіратором

65-річний житель Малина Володимир Грищенко — ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. У 80-х роках працював на місцевій паперовій фабриці. В листопаді 1986 року його викликали до військкомату і відправили на дезактивацію території після вибуху на ЧАЕС.

Що найбільше запам’ятав та які виплати отримує, — Володимир Грищенко розповів Суспільному.

Зі слів Володимира Грищенка, про вибух на атомній електростанції, який стався 26 квітня 1986 року, дізнався від колег по роботі. Чоловік розповів, що спочатку ніхто нічого офіційно не говорив про це — були лише чутки.

“І мабуть вже після демонстрації 1 травня, коли всі були на парадах, тоді вже було оголошено, що сталися серйозні аварії на Чорнобильській атомній станції. Люди почали вивозити дітей, мої дружина із двома дочками також виїхали. Хто як міг рятував своїх близьких, щоб менше радіації отримали”, — пригадав Володимир Грищенко.

З його слів, тоді вони ще мало знали про рівень радіації, тому що не було дозиметрів. Володимир розповів, що на той час був військовозобов’язаним, офіцером запасу. В листопаді 1986 року його викликали до військкомату.

Володимир Грищенко, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС. Малин, Житомирщина, 10 грудня 2025 року. Суспільне Житомир/Антоніна Глущенко

“Мене викликали і забрали в Чорнобиль. Таким чином я потрапив у військову частину, яка знаходилася за Термахівкою, село Димерка. Гуртожиток, де жили офіцери, був з таких матеріалів, які постійно фонили, бо їх вивезли тоді з зони. Хоч їх і пробували чистити від радіації, але вони фонили”, — сказав ліквідатор.

Володимир Грищенко у наметовому містечку для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, 1986-1987 роки. Фото з особистого архіву Володимира Грищенка

Біля станції міста Прип’ять вони робили дезактивацію території, розповів Володимир.

Знак біля міста Припять — покинутого міста у зоні відчуження. Фото з особистого архіву Володимира Грищенка

Чоловік пригадав, що все було огороджено колючим дротом, стояли порожні сучасні висотні будівлі — все було покинуто. За словами Володимира, із засобів захисту від радіації у них був тільки респіратор.

“Звичайний респіратор, такий зелений, надягаєш — працюєш. Але ж робота фізична: лопатою закидати ґрунт, знімати верхній цивільний шар, тобто незручно було в респіраторі працювати. Так ми його скидали, десь на шиї він знаходився”, — сказав ліквідатор.

Військові хіміки під час вимірювання радіаційного фону в зоні відчуження після аварії на ЧАЕС, 1986-1987 роки. Фото з особистого архіву Володимира Грищенка

Володимир Грищенко розповів, що одним із найяскравіших є спогад про спорудження льодяної переправи для розміщення військової техніки в одному з сіл на іншому березі Прип’яті. Зі слів чоловіка, льодяна переправа — це споруда із залитих водою дерев’яних колод. Чоловік говорить: працювали на морозі, зігрітися було важко.

“Хлопці, що тягали колоди, були мокрі, на морозі холодно. На одному березі стояли буржуйки, вагончики, куди можна було зайти погрітися. Але, звісно, вагончики всіх не вмістять. Тому там розпалили багаття. А тут приїжджає начальство і говорить: “Хто дав команду розпалити багаття? Заборонено! Негайно погасити! Винних — покарати!”, — пригадав чоловік.

Володимир Грищенко на фоні техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1986-1987 роки. Фото з особистого архіву Володимира Грищенка

Володимир Грищенко (праворуч) на фоні техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1986-1987 роки. Фото з особистого архіву Володимира Грищенка

Володимир Грищенко показує фото з зони ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Малин, Житомирщина, 10 грудня 2025 року. Суспільне Житомир

Володимир Грищенко розповів, що участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брав з листопада 1986 до березня 1987 року, отримав 25 рентген опромінення, зараз має захворювання щитоподібної залози. Нині чоловік працює на Малинській фабриці банкнотного паперу. Отримує пенсію не як ліквідатор, а за віком.

“Забезпечую себе поки що сам, але про пенсію думаю. Навряд чи вистачить тієї пенсії для прожиття, зокрема, на ліки й інше. Вік своє дає, радіація — теж. Відчуваєш, що здоров’я вже не те, що було. З компенсацій, згідно із законом, маємо оплату комунальних послуг: 50 відсотків. Я як ліквідатор 2-ї категорії маю право на таку пільгу. Але з червня я вже не отримую цю компенсацію. Пільги на проїзд — я ними не користуюся, в принципі, та й зараз вони фактично не діють”, — сказав ліквідатор Володимир Грищенко.